ДЖЕРЕЛА ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА

Екологічне право в Україні базується на ряді нормативно-правових актів, які визначаються як джерела цієї галузі права. Серед цих джерел найбільш вагоме значення мають законодавчі та підзаконні нормативні акти.

Початковою точкою формування екологічного права в Україні виступає Конституція, яка визначає загальні принципи, на яких ґрунтується ця галузь права. Вона встановлює, що природні ресурси, такі як земля, вода, надра та атмосферне повітря, належать українському народу, а кожен громадянин має право користуватися цими ресурсами в межах, встановлених законом, з обов'язком не завдавати шкоди навколишньому середовищу та компенсувати завдані йому збитки [4].

Законодавчі акти, що регулюють екологічні відносини в Україні, можна розділити на декілька груп, кожна з яких спрямована на регулювання певних аспектів взаємодії людини з природним середовищем.

Перша група законів стосується природоресурсних відносин і включає такі законодавчі акти, як Земельний кодекс, Кодекс про надра, Лісовий кодекс, Водний кодекс та інші, які регулюють використання і охорону природних ресурсів, таких як ґрунти, ліси, водні ресурси, тваринний та рослинний світ [3].

Друга група законів складається з природоохоронних законів, серед яких Закони про охорону атмосферного повітря, навколишнього природного середовища, використання ядерної енергії, поводження з радіоактивними відходами та інші, спрямовані на запобігання забрудненню навколишнього середовища та збереження біорізноманіття.

Третя група законів стосується регулювання діяльності уповноважених державних органів з природоохоронних питань, включаючи Закони про зону надзвичайної екологічної ситуації, правовий режим надзвичайного стану, екологічну експертизу та інші, які визначають правила та процедури дії в умовах надзвичайних ситуацій та екологічних аварій [2].