ФОРМУВАННЯ АГРОЛІСОЛАНДШАФТІВ УКРАЇНИ  ГОЛОВНА ПЕРЕДУМОВА ЗБАЛАНСОВАНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Від початку так званої «перебудови в срср» (1986) і здобуття незалежності України (1991), прорадянський колгоспно-радгоспний лад в природних агроландшафтах, який засновувався на базі суцільної державної власності на землю, а також правові відносини із використання й охорони ґрунтів, надр, лісів, водних та інших природних об’єктів - зазнали значних трансформацій.

Радикально змінились форми власності і господарювання, а заодно світоглядність й інтереси. Громадяни сподівалися, що побудова декларованої в 1990 році суверенної і демократичної правової держави України, яка розташована в трьох природно-кліматичних зонах Степу, Лісостепу і Полісся, буде базуватися також на засадах раціонального використання землі та її природних ресурсів, особливо в позаміській місцевості (сільські території). Для цього проводились земельно-аграрні «чудо-реформи», розроблялися численні концепції і програми. Приймались закони і укази, затверджувались відомчі заходи тощо. Однак, на практиці вийшло протилежне.

Через безпощадну експлуатацію унікальних українських чорноземів, у гонитві за наживою виснажуються і піддаються ерозії ґрунти, безповоротно знижується їхня природна родючість та руйнується водно-регуляторна здатність, забруднюється і деградує довкілля, зовсім зникають природні ландшафти разом із рідкісною рослинністю, водними джерелами, звірями, птахами й комахами. Практично неможливо знайти в більшості оброблюваних ґрунтах, де інтенсивне застосування неорганічних (хімічних) засобів підживлення і захисту рослин, не те що дощового черв'яка, а й зникає та прискорено деградує жива корисна мікробіота (бактерії, віруси, мікроскопічні гриби та інші мікроорганізми) - фундаментальна ланка ґрунтоутворення і кругообігу речовин у природі.