ВПЛИВ ГУСТОТИ СТОЯННЯ СОНЯШНИКА НА МОРФОМЕТРИЧНІ ПОКАЗНИКИ ТА ПРОДУКТИВНІСТЬ

Соняшник є рослиною, яка може успішно зростати в посушливих регіонах нашої країни завдяки міцному кореню, що розгалуджуючись здатен проникати в глибину на 2-4 метри. Культура потребує достатньої кількості води в періоди цвітіння, утворення кошиків та наливу насіння [1]. Саме тому найбільші площі вирощування соняшнику зосереджено в південно-східній частині України: Запорізька, Миколаївська, Кіровоградська, Харківська, Дніпропетровська області. Проте, зважаючи на тенденцію потепління клімату, досить успішним є вирощування культури і в інших регіонах.

Формування оптимальної густоти стояння соняшника є одним з найефективніших способів управління врожайністю посівів [2,3]. Неправильний розрахунок норм висіву може призвести до надмірного загущення посівів, нераціонального використання насіння, або ж до надмірного розрідження. Для повного розкриття потенціалу врожайності культури при визначенні густоти стояння рослин потрібно враховувати ґрунтово-кліматичні умови, сорт або гібрид, якість та енергію проростання насіння, технологію вирощування. Оптимальною вважається густота, яка створює належні умови для росту та розвитку кожної рослини, забезпечуючи високий врожай з одиниці площі. Так, багаторічні дослідження академіка В. Пустовойта показують, що найвищої врожайності соняшнику можна досягти при густоті стояння рослин 50 тисяч на гектар. На загущених ділянках формуються менші кошики, що знижує врожайність на 0,2-0,3 т/га, а на зріджених ділянках посилено розвиваються бур’яни, що також призводить до зменшення врожайності. За даними багатьох дослідників, оптимальна густота стояння рослин соняшнику в умовах України варіює залежно від зони вирощування: зменшується з північного заходу на південний схід [4,5].