ТЕМПЕРАТУРНИЙ СТРЕС ЯК ЛІМІТУЮЧИЙ ФАКТОР РОСТУ І РОЗВИТКУ КУКУРУДЗИ

Зважаючи на досить високу рентабельність за попередніх років вирощування кукурудзи є однією із стратегічних культур для України, посідаючи провідні позиції у експорті зернових. Проте, повномасштабна війна в Україні спричинила не тільки щорічне зменшення площ під посівами даної культури ( у 2022 році – 4,3 млн га, у 2023 – 3,8 млн га), а й рекордне падіння рентабельності у 2023 році, що склало майже 20% за сезон [1].

Глобальні кліматичні зміни призводять до збільшення кількості та інтенсивності екстремальних погодних умов, які стають дедалі частим явищем для більшості регіонів вирощування кукурудзи, і є викликом для фермерів та аграріїв, оскільки дана культура дуже чутлива до кліматичних умов і може суттєво страждати від температурних стресів під час вегетації [2].

Негативна дія холодових стресів проявляється в порушенні процесів росту і розвитку сходів в ґрунті; затримці та в затяжному періоді отримання сходів; уповільненні росту і розвитку рослин; нерівномірності сходів; зрідженості посівів в результаті загибелі рослин при ураженні точок росту; збільшенні небезпеки ураження посівів хворобами; зниженні урожайності на 10‒30% [3]. При цьому найбільш небезпечними визнані періоди отримання сходів насіння і фази розвитку після 4 листка кукурудзи. Короткотривалі морози до ‒3оС до фази 4‒5 листка не становлять критичної загрози для рослин, так як точка росту знаходиться нижче поверхні ґрунту і пошкодження листкової поверхні через вплив низьких температур не означає повну загибель рослини. Навіть при частковому ураженні приморозками в цей вегетаційний період, рослина має здатність до самовідновлення.