НОВІ ЦІЛІ РЕКУЛЬТИВАЦІЇ ТА ПОДАЛЬШОГО РЕНТАБЕЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ КАР’ЄРНО-ВІДВАЛЬНИХ КОМПЛЕКСІВ

За даними Державного кадастру природно-заповідного фонду [1], станом на 01.01.2021 р., в Україні нараховувалося 8633 території та об’єкти природно-заповідного фонду, загальною площею понад 41 000 км2. У відсотковому відношенні показник заповідності становить всього 6,8%, при нормі 12–15% та оптимального показника – 18–20%. Це дуже низький показник заповідності порівняно із загальноєвропейськими стандартами, де він становить 15,33% і недостатнім для підтримання загальної екологічної рівноваги та забезпечення належної охорони видів, тому актуальним напрямком сучасних досліджень є пошук нових об’єктів для заповідання [2].

Оригінальними формами заповідання можуть стати природні і антропогенні геологічні об’єкти, які мають різні види цінності. Згідно з класифікації загальногеологічних заповідних об’єктів (за Ю. Зінько, Р. Гнатюком, О. Шевчук, 2003 [3]), виділено такі категорії, як геологічні, гідрологічні, комплексні пам’ятки природи; загально-геологічні, ландшафтні, карстово-спелеологічні, палеонтологічні заказники; заповідні урочища; парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва