МОДЕЛІ СТАЛИХ АГРОЕКОСИСТЕМ ДЛЯ ЗАХІДНОГО ПОЛІССЯ

Урожайність сільськогосподарських культур істотно коливається під впливом гідротермічних умов, водного і температурного режимів ґрунту, що у свою чергу впливає на поточний рівень забезпеченості рослин біогенними елементами, фізико-хімічні, агрофізичні, біологічні властивості ґрунту [1]. Стосовно специфічних погодних умов окремих років реальний внесок різних культур і агротехнологій їх вирощування у продуктивність землеробства встановлюється на основі багаторічних експериментальних даних, отриманих в стаціонарних агротехнічних дослідах [2]. Нині наукове забезпечення сільськогосподарських підприємств Західного Полісся головним чином здійснюється установами Національної академії аграрних наук. Зокрема одним з провідних регіональних дослідницьких центрів є Сарненська дослідна станція (СДС) Інституту водних проблем і меліорації НААН [3]. З точки зору сучасних кліматичних змін на Поліссі у бік зростання сприятливості для культур Лісостепу особливо актуальною є проблема формування адаптованих до цього регіону варіантів структури посівних площ, сівозмін та систем аграрного виробництва [4]. Водночас слід враховувати, що така складова систем землеробства як мінеральні добрива в нинішніх умовах стає надзвичайно витратною [5,6]. Тому важливим аспектом сучасної аграрної виробничої діяльності є підвищення рівня рециркуляції макро- й мікроелементів. За рослинницької спеціалізації єдиним способом часткового повернення у ґрунт винесених врожаєм поживних речовин є використання на добриво соломи і стеблової маси [7]. З іншого боку, актуальним є питання використання відходів рослинництва як біоенергетичного ресурсу [8].